Нас ніщо не спинить...

      Проходячи вчора 25 вересня по своїй вулиці побачив таку картину. Кущ бузку обгорів. Але наперекір всьому - обпаленню, порі року, зовнішнім негативним факторам він розквів.
       Це мені Господь показав добрий знак для нашої країни. Її також зі всіх сторін - і з середини і зовні- кусають,  палять. а вона стоїть. Наперекір всьому ростки нового життя пробиваються через всі негаразди.
        Зовні - мені ще зрозуміло. Чим гірше в сусіда - тим легше пояснити свою нездатність зробити краще в своєму домі.
         А зсередини?
          Більше 25 років незалежності нашої країни. Що таке незалежність? Це означає, що ми взяли відповідальність за своє життя в цій країні. наше процвітання не залежить тепер ні від Росії. Ні від США. Ні від Євросоюзу. Ні від інших зовнішніх факторів.
          Господь дав нам все на нашій землі для щасливого і радісного життя. Подобається це кому, чи не подобається - тепер ми всі разом несем відповідальність за розвиток країни. І кожний сам несе відповідальність за своє життя і життя своєї сімї.
           Легше всього критикувати представників влади і вказувати на їхні помилки. Але ми ж самі вибрали їх. Так що? Наші батьки народили дурнів? Ми не можемо розібратися, кого нам обирати в різні гілки влади?
           Та ні. Наші батьки дурнів не народжували. Ніколи на це не погоджуйтеся. Просто не може одна людина, скільки б в неї не було "пядей во лбу", бути докою у всіх питаннях.
            Я вже не раз писав і наголошую ще раз - ми всі разом повинні допомагати нашій владі. Вона ж наша - не чужа. Як? Критикуєш - пропонуй шлях вирішення проблемного питання.
            Живу серед людей і так часто чую критику в бік нашої селищної влади. Парадокс якийсь. За районну ланку влади мовчать. А селищна все погана і погана.
             Я ж хочу сказати спасибі працівникам цих органів влади. Керівнику сількомунгоспу.
Я розумію. В селищі є багато людей, які краще робили б цю роботу. Але вони з різних причин не хочуть брати на свої плечі цей тягар. А ці хлопці не побоялись труднощів. Взялись за цей гуж. Не до кінця розуміючи, з якими проблемами їм прийдеться боротися.
             І наша задача - допомогати їм вирішувати ці проблеми, а не поливати брудом і не давати ніяких пропозицій в вирішенні тієї чи іншої проблеми.
             Я вірю в наш народ. Майбутнє нашої країни. Вона розквітне як той бузок на пожарищі...