Думки над річкою
Наші хлопці відкрили тут літнє кафе. Поставили навіси. Столи. Можна посидіти в холодку. Купити напитки.
Завезли пісок на пляж. Поставили урни для сміття і прибирають територію. А ще не так давно тут було маленьке сміттєзвалище.
Мені прийшло в голову таке запитаня - а щоб тут було, якби цим хлопцям дали цю ділянку у власність? Чи перевернувся б цей світ, чи ні?
Друга думка ще прийшла. Біля річки стояло немало автомобілів. З кожним роком все більше наших людей стають власниками авто. Різних. Значить життя стає краще? Так.
І в той же час в засобах масової інформації все більше звучать слова про погане життя в Україні. Сьогодні навіть читав інтервю першого президента України про ситуацію в Україні. І він також гне лінію, що покращення життя в нашій країні залежить в основному від однієї людини- нашого Президента.
Звичайно. Від нього дещо залежить. Але не все. Попередник також так думав. І де він сьогодні?
З другої сторони - є багато людей в селищі і районі які успішно ведуть бізнес. Добре живуть. Вони що - родичі чи куми президента?
Значить не всі негаразди наші від нашої влади. Дещо залежить і від нас.
Я вже раз пропонував свою допомогу всім бажаючим в розбудові власного бізнесу. Тим більше, що роблю це безкоштовно. І ніякої реакції від наших людей. Навіть з Узбекистану цікавились. З Владивистоку... Інтернету меж немає.
Виходить, що в нас все добре. А як же пенсіонери, одинокі? Хто їм допоможе?
Допоможуть їм тільки ті, які мають все для свого життя і мають з достатком. Дав Господь дар бути підприємцем - будь ним. Це такий же дар, як і дар учителя, лікаря, сантехніка, поліцейського, прибиральниці, повара... Немає другосортних дарів.
Так що всі, хто має дар підприємця і не знає з чого почати - звертайтесь. Допоможу. Не заривайте свої таланти.
Отакі думки прийшли в голову біля нашого прекрасного Дніпра.
Комментарии
Отправить комментарий