Велика Лепетиха - наша хата.

    По роду своєї діяльності приходиться спілкуватися з багатьма жителями селища. І більшість  людей жаліються на теперішнє життя. Інколи достатньо витримки поговорити з людиною. Приходим до спільної думки - що не все так погано в нашому домі. Інколи аргументів в мене недостатньо.
      Подивимся на ситуацію з такої сторони. Наше селище - це одна велика сімя. Як і в сімї - всі щось роблять. Від цієї діяльності покращується життя кожного члена сімї.
       В селищі на спільні для всієї громади справи поступають кошти з різних напрямків. І є орган, який направляє ці кошти на різні потреби.
       Все це робиться по плану. Куди направляти кошти , на які потреби - затверджується на сесії. Все ж так просто.
        Звідки взнають про потреби? Кожен з нас має можливість дати свої пропозиції. І вже депутати вирішують - що важливіше. Туди кошти і направляються.
         І тут відповідь критикам - не такий голова. Не туди кошти направляє. І т.д.
         Мені це нагадує одного товариша. Прожив з жінкою 20 років. Нажили трьох дітей. А тоді зрозумів - жінка в нього не така. Питаю - а куди раніш дивився? Вона ж така як і була раніш. Інша за тебе просто б не пішла.
          Так і тут. Вибрали голову селищної ради і депутатський корпус. Кожен з них пропонував своє бачення вирішення важливих для селища питань. Які пропонували краще - тих і вибрали. Не всім вгодили? Підкоряємся більшості і вперед.
           Що осталось за нами? Допомагати. Як? Давати свої пропозиції.
          Це ж так як і в кожній сімї. Плануєм витрати. Що, куди і скільки треба. Хазяїн як завжди себе не забув. Скільки треба на цигарки і пиво - забив. А забула жінка за губну помаду - її проблема. Нехай не плаче, що немає чим губи накрасити. Сказала б вчасно. Дивись, якоюсь пляшкою пива чоловік би і пожертвував.
           І не треба клясти ні голову. Ні депутатів. Не дурний в нас народ. Вибрали кращих, які є в нашому селищі. Може в Рубанівці є і розумніші - так то ж в Рубанівці.
           Так важко кожному з нас подивитись на себе. Всі ж ми вийшли з одного союзу. Розкажу за сміття. Прибрала дружина на вулиці біля двору. Порубала суху траву. І зложила тут же на вулиці ну кучу. Я ту кучу днів три прибирав з вулиці. Контейнер ставити як би і не треба. Все що горить - я складаю і палю зимою в грубі. Що гниє - є яма компостна. А то що люди дивляться на це неподобство днів три - так всі так роблять.
            Резюме? Нам тут жити. І рівень життя залежить від кожного з нас.