Інтимне...

   Не памятаю чому і як - але лечу.....
   Стрімко наближається земля.
    Як на екрані бачу все своє життя. Все в сірому тоні.
    В років 5 прийшов додому нетверезий. Посівав. Дорослі з кишень вийняли печену картоплю. Де вона там взялась - не знаю. Посміялись- напосівав...
    В років 7 перший раз напився до безтями.
    В шкільні роки було за норму випити грам 100 самогонки після школи перед обідом.  Вчився на відмінно. Поведінка була хороша.
    На випускному пили скільки хотіли.
    Робота на цегельному заводі. Могоричі. За це нікого не карали. В гарячій печі хміль скоро вивітрювався.
     Далі інститут. Перерва з оковитою. Правда. На четвертому курсі кохана кинула. Знову до нестями з горя.
     Захист диплома - і знову те саме.
     Робота. Випивки почались більш-менш регулярно.
     Став директором. Спеціаліст був непоганий. Тут вже рідко який день проходив без випивки.
      І от фінал. Як я виявився на цьому літаку? Як стрибнув? Це що? Кінець? Ще ж і не жив?
      Хміль десь зник. Хгадав за запасний парашут.
      Більше спиртного не вживаю.
      Як живу? Все прекрасно.