Нащадки Великого Лугу

        Куди не глянь в засоби масової інформації - один негатив. От тому вже більше року не дивлюсь телевізор. Інтернет хоть він в нас і не самий кращий - все таки альтернативне джерело інформації. Тому наші "можновладці" (написав в кавичках- тому що воно так і є. Вони самі так розуміють і нам цю ідею навязують - що гроші це головне) і стримують розвиток інтернету в країні.
         Люди приучені вірити телевізору. А звідти ж не йде правдива інформація. Та інформація, яка піднімає людину. А тільки одні жахи.
         Йде війна за наших людей. За цю землю. Невидима фізичними очима. Але яка реально зменшує населення нашої країни.
          Пригадую школу. Уроки історії. Як нас вчили? То татари нападали на нас. То турки... Брали в полон. То німці. Скільки наших людей вивезли в Німеччину на роботи під час останньої Вітчизняної війни?
          А що ж сьогодні? Що змінилось? Видимої війни ніби немає. Але скільки міліонів наших людей працюють за кордоном? Піднімають їхню економіку?
          Уявіть на хвилинку. якби наші міліони заробітчан з Росії вернулись сьогодні додому - змогла б Росія воювати з нами?
          Питання - а що ж тут робити?
          Відповідь - в нас що, вже всі забезпечені житлом якісним? В нас прекрасні дороги? І... Можна перераховувати до безкінечності...
           Для цього треба гроші? Це брехня. Грошей в нас достатньо. Скільки в деклараціях показано статків в наших можновладців. І тільки мудрості Божої їм не достає розпоряджатися ними.
          Що ними керує? Страх. І невігластво. Незнання. Гроші - це всього- навсього інструмент.
 Це не панацея від усього.
           Але при чому тут - нащадки?
           Пояснюю. Я постійно бачу зміни на краще в нашому районі, селищі. Дивлюсь - ями на вулиці заасфальтовані. Десь просто засипані щебнем. Там вже асфальтом немає смислу ремонтувати. Треба робити по новому.
           Підприємці за рахунок власних коштів наводять належний порядок на вулицях біля своїх торгових точок.
           І багато іншого зроблено і в районі і в селищі. Я про це пишу постійно. Не буду повторюватись.
           Хочемо ми признати, чи не хочемо - але ми живем на території Великого Лугу. І дух свободи, процвітання нікуди не пішов з нашого краю.