Мостепанюк Виктор Николаевич . Менеджер. Бизнесмен.

      Сьогодні знову побував в любимому моєму селі - Констянтинівці. Неділю не був. І тільки заїхав в центр - і що це? Появився новий ангар.        Дивні тут люди живуть. Чи вони телевізор не дивляться? За інтернет мовчу. В декого він є.         Подивіться телевізор. Кругом таке робиться... Хоть замотуйся в простиню і іди на цвинтар. А тут такий ангар. Напевне хазяїн знає щось таке, що невідомо власникам ЗМІ і журналістам. Всім своїм життям він показує, що село має майбутнє.         Сусідка також мене здивувала. Ну живеш одна в хаті і живи. Син то сюди з міста вже не повернеться жити. Та й заробляєш не дуже багато. І туди ж. Вікна всі в будинку поміняла. Ремонт робить. Також напевне щось знає. Вірить в краще майбутнє.         От і кажу - дивні в нас люди. Особливо ті, що не мають часу дивитись телевізор і шастати по просторах інтернету.         Тоді й мені дос...

    Дівчинко. Я абсолютно вільний. Давай познайомимось.      Добре. Тільки давай зразу уточним- вільний, чи нікому не потрібний?

     Їдемо ранком в село Середнє. Їдемо на схід сонця. Сонце вже зійшло. Світло сонця пробивається через товщу туману. Сонця ще не видно. Але ми віримо, що пройде деякий час і туман розсіється. І над нашим степом засяє яскраве сонячне світло.       Ця картина відтворює становлення нашої країни.       Проголошення незалежності... Майдани... Розстріляні на останньому майдані... Асоціація з Євросоюзом....        Сонце вже зійшло над Україною. Туман от-от розсіється. Треба тільки вірити, надіятись, терпіти...         Позитивні сигнали вже є. Перші промені пробились через туман. По рівню корумпованості ми вже займаємо третє місце в світі...          Слово ж таке красиве нам запозичили - корупціонер. Це в нас щось на зразок - Герой України. А що ж воно означає на нашій мові?          Якось і писати не з руки. Напевно через такі слова і не усі люблять ...

        Красиво? Це ніде не в далекій Європі. Не в Америці. Це в нашій Великій Лепетихі. В балці між північною і південною частинами селища.          Так і життя в нашій країні. Кожний бачить, що хоче.         Наше бачення ситуації в країні формується в основному з інформації, яку розповсюджують засоби масової інформації. А з фінансової точки  їм вигідніше давати негатив. І не секрет, кому в нас належать ці засоби. І ці хазяїни в основному не хочуть бачити наш народ процвітаючим. Бідними легше керувати. Спокійно на виборах купляти голоси за кіло гречки.          І коли я пишу про ті чи інші позитивні зрушення в нашому селищі - зразу ж появляється шквал критики. Повірте. Мені наш голова не сват і не брат. І не всі рішення я розділяю. Але ж проводяться в селищі такі роботи, які ніколи не робилися за часи незалежності.          І це тільки росточки нового.  ...

        В ЗМІ почастішали страшилки про долю нашого краю в звязку з полегшенням перетину кордону нашими громадянами. Кину і свої кілька копійок в цю тему.       А що? До цього моменту щось удержувало наших громадян?  Ні. Тільки хтось на цьому заробляв гроші. Зараз просто йде переорієнтація. Все більше людей вибирають країни Європи. А не Росію.  І в цьому я бачу причину шуму в першу чергу.        Далі. Цей процес - не наше ноу хау. Це перш за нас пройшли країни Прибалтики.  Там цілими поселеннями виїжджали  на Захід. В Англії є і сьогодні литовські школи і видаються учбові посібники на литовські мові.        І що? Країни Прибалтики стали гірше жити? Ні. Просто там скоріш прийшло розуміння, що працівникам потрібно оплачувати достойно за їхню працю. А не думати тільки за свою кишеню. І депопуляція там припинилась.         В нас цей процес йде складніше. Причини відомі....

        На мою зарисовку "Росточки нового" було таке питання - а як "Фараон"         Це в нас так називається кафе. В свій час це було саме престижне кафе в селищі. Але час біжить і все міняється. З часом появилось таких точок багато і навіть кращих. І це кафе перетворилось в звичайну забігайлівку.          Є такий закон для всіх нас - ми можемо взяти з загального столу стільки скільки ми туди положили. І такої ж якості. В цьому закладі з часом під різними вивісками появився ігорний бізнес. А це не благословіння для багатьох родин.          Можете сказати - а як же Монте Карло? Лас Вегас? І багато таких місць. Не буду писати за всі. А от в Лас Вегасі в усіх готелях вікна не відкриваються. Немає балконів. І кожного року там відбувається більше 500 самогубств.          Так і   в нашому випадку. Причину пожежі в цьому закладі я бачу в тому, що він перестав пр...

        Куди не глянь в засоби масової інформації - один негатив. От тому вже більше року не дивлюсь телевізор. Інтернет хоть він в нас і не самий кращий - все таки альтернативне джерело інформації. Тому наші "можновладці" (написав в кавичках- тому що воно так і є. Вони самі так розуміють і нам цю ідею навязують - що гроші це головне) і стримують розвиток інтернету в країні.          Люди приучені вірити телевізору. А звідти ж не йде правдива інформація. Та інформація, яка піднімає людину. А тільки одні жахи.          Йде війна за наших людей. За цю землю. Невидима фізичними очима. Але яка реально зменшує населення нашої країни.           Пригадую школу. Уроки історії. Як нас вчили? То татари нападали на нас. То турки... Брали в полон. То німці. Скільки наших людей вивезли в Німеччину на роботи під час останньої Вітчизняної війни?           А що ж сьогодні? Що ...

         Не так часто прохожу зараз по нашому красивому мосту. Жити стало важче. Ліньки пройтись пішки в центр. Помилуватись красотами осені. Нікуди не спішить. Є ж машина...      Але час від часу здійснюю прогулянки по нашій балці. І побачив зміни на маленькому пляжі біля мосту.       Діло в тому, що не всі сваї зі старого мосту витягли з води. І одна з них лежала в воді біля мосту. Виходячи з води збивали часто об неї ноги. Тому і не любили з онуками ходити купатись літом до мосту. Діти як діти. Все бігом. А тоді плач.       І ось цю сваю витягли на берег. І найшли їй призначення. Зараз це ще й загорожа від заїзду транспорту на пляж.       Казалось би -яка невидаль. Але я ж написав - росточки.       Цю роботу зробив підприємець за свої кошти. Без вказівок. Я вірю, що в нього є багато місць, куди він міг направити ці гроші. Але в нього вже немає страху, що потративши свій час і ...

   Не памятаю чому і як - але лечу.....    Стрімко наближається земля.     Як на екрані бачу все своє життя. Все в сірому тоні.     В років 5 прийшов додому нетверезий. Посівав. Дорослі з кишень вийняли печену картоплю. Де вона там взялась - не знаю. Посміялись- напосівав...     В років 7 перший раз напився до безтями.     В шкільні роки було за норму випити грам 100 самогонки після школи перед обідом.  Вчився на відмінно. Поведінка була хороша.     На випускному пили скільки хотіли.     Робота на цегельному заводі. Могоричі. За це нікого не карали. В гарячій печі хміль скоро вивітрювався.      Далі інститут. Перерва з оковитою. Правда. На четвертому курсі кохана кинула. Знову до нестями з горя.      Захист диплома - і знову те саме.      Робота. Випивки почались більш-менш регулярно.      Став директором. Спеціаліст був непоганий. ...

Реально ли это?        Написать эти рекомендации  подсказала жизнь. У нас с женой 2 дочери. И за старшей мы как-то не очень имели время, чтобы смотреть и анализировать как она живет, то с меньшей глаза нам открылись. Старшая жила как и мы. И мы считали это нормальным. Другого мы не знали. А когда меньшая после декрета вышла на работу –тогда мы увидели все прелести жизни. Приезжаем к ней в гости – а это 500 км, не часто приезжали- а она никакая. Не узнаем своей жизнерадостной энергичной дочери. Работа. Садик –болезни ребенка.  С садика звонят что заболел ребенок, а работу не бросишь, чтоб забрать. Зарплаты хватает только заплатить за садик и за лекарства. Так зачем работать? И я сказал -  бросай эту работу. Я тебе эту зарплату и сам платить буду. И ребенок будет здоров. Она послушалась. И вскоре увидела другие возможности. К ней в жизнь постучался Орифлейм.        Оказывается эти 100 долларов заработать...

      Все таки наскільки важлива свобода. Одна з цих свобод - свобода слова. Сьогодні є можливість висловити свою думку і позицію не тільки тихенько в підвалі, а в любому засобі масової інформації.       Як би це не було неймовірно, але багато нової правдивої інформації я одержую з нашої рекламної газети "Статус". Тут люди заплативши символічні кошти друкують статті на любу тему.        От і в останньому номері перед святом святої покрови появилась стаття про це свято. Автор невідомий. Я з сарказмом зразу прийняв інформацію в цій статті.  Як серйозно можна приймати факти, коли вони за легендою.         Але прочитавши поліз в різні джерела шукати інформацію про Аскольда. І взнав - точно. Аскольд з його дружинниками прийняли святе хрещення і стали християнами задовго до хрещення Русі Володимиром. Православної російської церкви тоді і близько не було.          Далі інформація якась т...

      Наше селище відсвяткувало день селища. Чомусь наші селищні керманичі нарахували селищу тільки 225 років. Я вже багато писав на цю тему. Не буду повторюватись. Приведу тільки цитату  зі статті академіка Андрія Авдєєнка, яка була надрукована в газеті, яка видається на території нашого селища. Цитую мовою оригіналу:       "Первое письменное упоминание населенных пунктов Лепетиха относится к 1253 году, когда их упомянул в своих описаниях  путешественник Гильом де  Рубрук. Его "Путешествия..." много раз переиздавалось и оригинал хранится в библиотеке Кембриджа. Только в России и СССР они не публиковались никогда. Наверное потому, что раскрывали истинный взгляд на нашу землю, непредвзятый и незаангажированный."        З днем народження дорога мені Велика Лепетиха.  Спасибі тобі за те що більшу частину життя я прожив тут. Ти прийняла мене як рідного сина. І я як вмію, так розповідаю про тебе. Ти не раз була знище...

        Довго вагався писати на теми релігії. Але виявляється ця тема цікава багатьом людям. Є читачі, які критично реагують на мої публікації.. Спочатку реакція - щось прикольне відповісти. Показати себе таким аж занадто розумним і гострим на язик.          А тоді зразу ж приходять на память рядки з Біблії. Господь віддав свого сина на смерть за всіх людей. За всіх. Незалежно від того, що вони зробили, що роблять зараз і що зроблять в майбутньому. Так що ти в очах Бога нічим не кращий за тих, які мають інші погляди на ту чи іншу ситуацію.          Ну вбили нам в голову, що церква відділена від держави. І я довго  захищав таку позицію. Я ж багато вчився. В свій час навіть закінчив університет марксизму ленінізму. Був такий.          Але коли появилась можливість мати доступ до більшої кількості інформації мої погляди змінились завдяки новим знанням.          ...

    Кілька днів вперше написав замітку на релігійну тему. І що мене більше всього здивувало - реакція мого сусіда.  Ніколи не міг і подумати про його обізнанність в цій сфері. І про те, що він інколи читає мої публікації.      Чому я так думав?  Він буває трошки вжиє алкоголю і тоді тільки говорить. А так тверезий не любить теревені точити. А так як я кинув пити більше 30 років тому, то рахував себе кращим за нього. Хоть освіта в нього також вища.       Так от прийшов він до нас в двір покурити. Поговорити. Вже чуть вжив оковитої. І задав таке питання - а що таке церква? Я то звісно знаю. Цікавлюсь такими питаннями. Вивчаю. А з ним на такі теми ніколи не говорили. Після деякої паузи він мені пояснив - церква - це зібрання людей. Я погодився. Що тут добавиш?       Далі ще таке питання - а що таке храм? Своєю відповіддю він мене поразив. Кожний із нас є храмом Божим і місцем  находження Духа Святого. Я перевірив. То...

    Кілька днів не писав нічого. Вже і Фейсбук  почав хвилюватись. Запитує - може що сталось?     Все нормально. Просто почитав кілька публікацій в нашій рекламній газеті " Статус" і появились в голові різні думки. Питання щекотливе. Зачіпає релігійне життя. І довго були сумніви - викладати своє бачення в питанні спасіння. Чи промовчати.      Так сталось, що з дитинства я привик багато читати. Школу я закінчував ще при гасовій лампі. Так що читання було основним джерелом інформації. Перечитав чуть не всі книги в нашій сільській бібліотеці. Любов до читання осталась на все життя.      З набуттям незалежності України до нас прийшла реальна свобода віросповідання. Пастор баптистської церкви з Малої Лепетихи подарував мені Біблію. Довго я її не читав. Але цікавість взяла верх і я прочитав цю книжку. Багато було незрозумілого спочатку. З часом розбирався в незрозумілих питаннях.  Сьогодні інформація на цю тему  є в вільному...

          Кожен день бачу позитивні зміни в житті жителів нашого селища. Той купив авто. Хтось нове. Хтось вживане. Там навели порядок біля магазину.  Там на пляжі відгородили зону відпочинку від заїзду автотранспорту. Тут сусід туалет в будинку обладнав..... І так кожного дня.          Я вдячний всім читаючим мої нариси. І доброзивчивцям. І критикам. І тим, хто хоче ще раз подивитись, чи блакитна кров в успішних людей.          Сьгодні немає ніяких секретів, хто як досяг матеріальних успіхів. І кому цікаво - підійди до успішних людей і розпитай, як це їм дісталось. Якою ціною. Тоді зробиш висновок - готовий ти заплатити таку ціну.          В мене був випадок. Товариш просився до мене на роботу за мінімальну зарплату. В його очах моя праця - це  як курорт. Я погодився. Тільки з умовою - одну неділю ти просто поїздиш зі мною. За мій рахунок будеш харчуватися. Спати в умова...

      Проходячи вчора 25 вересня по своїй вулиці побачив таку картину. Кущ бузку обгорів. Але наперекір всьому - обпаленню, порі року, зовнішнім негативним факторам він розквів.        Це мені Господь показав добрий знак для нашої країни. Її також зі всіх сторін - і з середини і зовні- кусають,  палять. а вона стоїть. Наперекір всьому ростки нового життя пробиваються через всі негаразди.         Зовні - мені ще зрозуміло. Чим гірше в сусіда - тим легше пояснити свою нездатність зробити краще в своєму домі.          А зсередини?           Більше 25 років незалежності нашої країни. Що таке незалежність? Це означає, що ми взяли відповідальність за своє життя в цій країні. наше процвітання не залежить тепер ні від Росії. Ні від США. Ні від Євросоюзу. Ні від інших зовнішніх факторів.           Господь дав нам все на нашій землі для щасливого і рад...

    Кто следит за моими публикациями то может помнить это фото с надписью - в нашем доме поселился замечательный сосед Так что же из этого получилось? Сначала он привел к нам во двор одну курицу. Маленькие куры. Красивые. Что их гонять? Много не съедят. Потом курицы долго не было. Но появилась недели за три с шестью цыплятами. Наш Петя ( он то соседский, но мы к нему уже привыкли как к своему) в это время гулял с другой курицей. Мы к петуху - что же ты это Петя наделал? Зачем к нам привел? Мы же так не договаривались. -Хозяин. Да сколько они съедят. Ты посмотри на них. Какие они маленькие и потешные. Ну что на это скажешь. Пусть гуляют. Через какое-то время и этой курицы не стало. Цыплята с мамой подрастали. Проблем с ними не было. Ну перегребли все что только можно. И все. Но в последних числах сентября в нашем дворе появилась и вторая курица. Но уже с цыплятами. Четверо маленьких пухнастых комочков.  Но самое удивительное ждало нас дальше.  Наш п...

Эпиграмма на Виктора Мостепанюка. Мостепанюк - наш славный друг И оптимист он классный. Хорош его семейный круг. Тепло с ним и в ненастье.

    Я вже писав кілька днів назад, що житель нашого селища за свої кошти зробив більше 50 метрів тротуару. Сьогодні я проходив біля цього двору і викладаю фотографії цього дива. Мені сказали, що це ще не закінчена до кінця задумка по благоустрію цієї ділянки. Це тільки початок.       Так що життя покращується. Незалежно від уряду, президентів, депутатів...

Сьогодні пройшов довгожданний осіінній благодатний дощ. По закінченні дощу ми з дружиною прогулялися по селищу. Зайшли на старий цвинтар на Островкі. Побачили багато старих надмогильних памятників. Вони в різному стані знаходяться. Є і побиті, і понівечені. Вгрузлі в землю. Вони могли б багато розказати про життя наших предків на цій землі. Фото зроблені на старому цвинтарі на Островкі. Це маленька частина фотографій. . Коли Великій Лепетисі тільки 225 років - тоді виникає питання - а в якій культурі є такі надмогильні хрести? Може в Курській області? Чи Новгородські? А може Катерина з Німеччини завезла сюди таку культуру поховань? Я нікого не хочу образити цими фото. Історія є історія. Назад її не повернеш. І наші предки також не були всі хорошими хлопчиками. Але Господь поселив нас українців на цій землі. І його вибір ми повинні поважати. І знаєте ще таке - наші предки дурнів не народжували.        Ще таке добавлю. Спочатку ми подумали, що...

        На яку б тему не писав - чи то про здобутки, чи про проблеми - завжди є люди, які не бачать змін на краще. Спочатку я дратувався. Навіть в перепалки вступав. А тоді зрозумів - в людей просто мало доступу до всієї інформації.         Одержують її тільки з засобів масової інформації. А їх популярність залежить в основному від негативних фактів.          Я ще маю можливість їздити в межах області. І за її межами. І кожен день щось для себе відкриваєш. На тій неділі були ями на дорозі в напрямку Каховки і в напрямку Камянки. Зараз їх немає. Асфальтна частина дороги від траси в напрямку села Середнього  зараз без ям. Це вперше за роки незалежності там зроблено ямковий ремонт.          Їду по Островкі до дому. І очам своїм не повірив. Біля колишньої пекарні колгоспу  зроблено новий тротуар. Десь більше 50 метрів. Не буду називати прізвище виконавця. А то знов пролунає - накрали. ...

       Живу серед людей. Спілкуюсь . Зараз якось побільшало розмов про використання грошей з бюджету нашого селища. Добра тенденція. Раніш таких розмов було дуже мало. Значить люди стають не байдужі до життя в нашому селищі.         Скільки людей тільки і пропозицій.  Я вже говорив і ще раз скажу - подавайте всі свої пропозиції в виконком селищної Ради. І  відстоюйте свою позицію всіма дозволеними засобами.          Є нарікання на те, що селищному Будинку культури виділяються кошти і на ремонт і на музикальні інструменти. А районному Будинку культури ні.  Цей розподіл закладів культури дістався нам у спадок ще з часів Союзу і чиновники ніяк не вирішать це питання належності цих закладів культури. Нонсенс маємо. Обидва заклади культури находяться на території селища -а фінансуються з різних джерел. Звідси і непорозуміння.           Є ще людський фактор? Напевне є. Вірю, що з час...

     Вертаюсь ще раз до останнього номеру нашої селищної газети.       Є повідомлення, що осінню відбудеться традиційне свято - День селища. І чомусь це свято приєднали до дати заснування нашого селища. І чомусь ця дата збігається з часом знищення козацтва на Дніпрі.         Ну знищила Росія козацтво на Дніпрі. Нам то що. Десь були поселення українців. А в нас був степ. Бігали сайгаки. Дрохфи... Подивились царські чиновники - місце хороше. Давай тут  поселення організуєм. Організували. Все нормально. Селище появилось завдяки Росії і живе до цього часу. Нормально? Нормально.          А на звороті замітка про відвідини наших хлопців зони АТО. Там Росія фактично зазватила територію нашої країни. І наші земляки стояли і стоять до сих пір на захисті нашої незалежності.           Невідповідність якась виходить. Так що -українці вигнали засновників нашого селища з їхніх поселень в Росі...

       Літо закінчилось. Прийшла осінь. З наю прийшов і перший осінній номер нашої селищної газети.         Зразу ж продивився. Потім прочитав все. Осталась зараз тільки одна газета, яку регулярно читаю. Як і у  всіх знавців зразу ж в голові виникло багато критичних зауважень. І по оформленні і по змісту.          Та Господь зразу ж поставив мене на землю. Критикувати всі можем. Візьми і зроби. Працює апарат селищної Ради, як вміє. Постійно інформує населення про виконану роботу.  Раніше я про це і не мріяв. І мені було все одно - є та селищна Рада чи ні. Сьогодні ж я маю право впливати на життя селища. Є пропозиції про покращення життя в селищі - приходь в виконком. Давай свої пропозиції. Аргументуй. Доказуй. Двері відкриті.          Про газету. Я вірю, що з часом наша газета буде мати привабливий вигляд. Віддрукована на самому кращому папері і на самому кращому обладнанні. На це ...

    На превеликий жаль в наш час різко виросло число розлучень. Все більше дітей стають сиротами при живих батьках.      В чому причина?      Не буду перераховувати тут безліч банальних причин. Причина одна - не учить ні сімя, ні школа як створювати сімю. Як жити разом.       Тут поділюсь тільки тим, як приймати рішення про шлюб.        З давних давен в Україні був такий передвесільний обряд як оглядини. Батьки наречених ходили одні до других і роздивлялися як живуть. Було застілля. Для чого це?        Молодий. Роздивись добре на свою майбутню тещу. Як вона веде себе з батьком. Покуштуй приготовлені нею страви. Тобі все сподобалось в мамі нареченої? Сподобались страви? Тоді женись. Теща зараз- це така буде і твоя дружина. Так буде себе вести. Такий борщ варить. І не думай, що ти научиш свою дружину варити такий борщ, як варила твоя мама. Як кажуть - коли єврей візьме жінку українку - ...

В кінці серпня ми дивилися, як качки нирці вели свій молоденький виводок з гнізда. Коли ж вони виростуть - задавались ми запитанням. Адже ж на зиму їм треба буде покидати наші краї.       Ми часто ходим в залив на Дніпро.  Слідкуєм за нашими каченятами. Вони значно підросли. Правда, самостійно ще не можуть себе прогодувати. Принаймні ми не бачили ще ні разу, щоб вони пірнали під воду. Від берега держаться подалі.  Тому і фотографувати важче. Так ще і хвилі мішають.       В воді підпускають метрів за 10 до себе. Тільки жаль що в мене немає ще водозахисного фотоапарата. Не можу зблизька сфотографувати.        Буду і далі слідкувати за їхнім ростом і інформувати про їхнє життя.     

                                                                                                                               Я  прийшла до висновку, що наш час знає чуть не все про життя, крім того, як треба жити...   Кетрін Кульман.           Красиве степове село. Раз в неділю ми приїжджаєм сюди. Займаємся роздрібною торгівлею по селах. Село невелике. За більш ніж 10 років ми зі всіма людьми познайомились. З багатьма подружились. На наших очах виросло ціле покоління дітей.      В цю неділю торгую в селі. Людей приходить мало. З кожним роком їх стає все менше і менше з різних причин. Підходит...

       Давно не брався за перо. 2 новини прийшли в кінці серпня. Одна другої ....        Перша - а літо то закінчилось. За літо ми привикли до ритму життя зі своїми онуками. А тут їх не стало. Тому що друга новина - в вересні їм треба йти в школу. І вони поїхали додому в місто. Щоб не було нам так скучно оставили свою кішку на 2 місяці. Пообіцяли приїхати на осінні канікули і забрати кішку.          А життя йде своїм чередом. Я інформував про зміни на краще в нашому селищі. І кожен раз, повертаючи на свою вулицю ждав, коли ж приберуть навислі над вулицею гілки. Там закинуте обійстя. А поросль дерев полізла аж на вулицю. По нашій вулиці начальство їздить рідко. І не бачить цього неподобства. А я ж кожного дня по кілька разів проїжджаю.          А тут Господь каже - тобі що западло самому прибрати цю поросль? Руки повсихають?          Взяв дома пилочку. Пів години роби...

        Имею авто. И много лет обслуживаюсь на одной шиномонтажке. Мастер там ас. За многие годы мы с ним подружились. В предпоследний раз решил сделать ему подарок. Зная его, я долго решался на такой шаг. Что же ему подарить? И решил подарить ему кусочек нашего мыла. Слава Богу - не отказался. Прошло недели две. И мне опять пришлось обратиться к нему за помощью. слышу от него - а я все жду - когда же этот Орифлейм появится. Я на своей волне. У меня свои проблемы. Не уграл ли я совсем колесо? У него свои проблемы. И важнее моих. Он их мне сразу и выложил, не хватаясь быстро за работу. Чего я за ним раньше не замечал. Оказывается ему понравилось мыло, которое я подарил. Он решил пойти в магазин и купить еще такого мыло. К большому его удивлению - такого мыла ни в одном магазине и супермаркете он не нашел. А чего он только не перепробовал - все известные марки мыла он мне назвал. Не то! И вот он все ждет, ко...

       Каждый день ходим купаться на Днепр. И 20 августа увидели такую картину. Знакомая нам пара уток вела из залива парочку маленьких утят. Сначала мы не поверили своим глазам. Маленькие утята прятались то под крыло. То выскакивали родителям на спину.         Когда же они вырастут? Ведь многие птицы уже собираются в стаи и готовятся улетать от нас на зимовку в теплые края. Или это знак, что тепло в наших краях будет еще долго?

    Так не хочеться зачіпати тему політики. Ту тему, де всі ми спеціалісти. Всі знаєм, що треба робити  Трампу, Путіну, Порошенку. І навіть нашому голові селищної Ради. Робим перепости всіх негативних постів в інтернеті про наші негаразди. І кичимся цим - знай наших. І так зайняті пошуком негативних постів в інтернеті, що не помічаєм паростків нового життя.      Хочем ми признати це чи не хочем - але Україна перебувала в колоніальній залежності від Росії більше 300 років. Ми привикли і навчились жити в рабстві. Скажу більше - в рабстві жити легше. За тебе все вирішують. Від тебе нічого не залежить. Не буду далі розвивати цю тему.         І тут незалежність. Двері тюрми відкриті. Але виходити лячно. Що мені там робити? Це ж треба брати відповідальність на себе за своє життя і життя своїх дітей і онуків.         А для чого мені це. Є ж винуваті в моїх негараздах. Он в усіх засобах масової інформації кожен день лунаю...

    По роду своєї діяльності приходиться спілкуватися з багатьма жителями селища. І більшість  людей жаліються на теперішнє життя. Інколи достатньо витримки поговорити з людиною. Приходим до спільної думки - що не все так погано в нашому домі. Інколи аргументів в мене недостатньо.       Подивимся на ситуацію з такої сторони. Наше селище - це одна велика сімя. Як і в сімї - всі щось роблять. Від цієї діяльності покращується життя кожного члена сімї.        В селищі на спільні для всієї громади справи поступають кошти з різних напрямків. І є орган, який направляє ці кошти на різні потреби.        Все це робиться по плану. Куди направляти кошти , на які потреби - затверджується на сесії. Все ж так просто.         Звідки взнають про потреби? Кожен з нас має можливість дати свої пропозиції. І вже депутати вирішують - що важливіше. Туди кошти і направляються.          І ...

      В магазині продавець рахує покупки клієнта на калькуляторі. Покупець назвав суму раніш за продавця. Числа зійшлись.        Продавець - так гарно рахуєте.        Покупець - що, я даром 15 років вчився.        Продавець - і де ж ви вчились?         Покупець  -  в школі. В першому класі 3 роки. В другому 3 роки. в третьому 3. А далі вже за рік все проходив. Бо в четвертому класі женився. І старався закінчити школу до того часу, поки менше в перший клас піде. 

     Кожний день ходим з дружиною до Дніпра. Покупатись . Віддихнути. Сьогодні ходили до мосту. На місце, яке в народі називається - Поплавок.       Наші хлопці відкрили тут літнє кафе. Поставили навіси. Столи. Можна посидіти в холодку. Купити напитки.        Завезли пісок на пляж. Поставили урни для сміття і прибирають територію. А ще не так давно тут було маленьке сміттєзвалище.        Мені прийшло в голову таке запитаня - а щоб тут було,  якби цим хлопцям дали цю ділянку у власність? Чи перевернувся б цей світ, чи ні?         Друга думка ще прийшла. Біля річки стояло немало автомобілів. З кожним роком все більше наших людей стають власниками авто. Різних. Значить життя стає краще? Так.          І в той же час в засобах масової інформації все більше звучать слова про погане життя в Україні. Сьогодні навіть читав інтервю першого президента України про ситуацію...